Для багатьох літо асоціюється з морем сонця, морем посмішок, з морем нових знайомств. А для мене літо - це період активної творчої праці, пошуках нових форм роботи в дитячих колективах. Яскраве і насичене життя в літніх таборах з їхніми традиціями та ритуалами - період, коли, той хто зважився взяти на себе обов'язки вожатого, "шматочок серця віддати комусь", а саме сотням дітей України і не тільки.  

Ще із студентських років кожне літо працюю вожатою в літніх таборах. 

Робота вожатого в літньому таборі - велика відповідальність, не тільки моральна, як вихователя підростаючого нового покоління але і "фізична" . 

Роль вожатого в дитячому таборі безсумнівно тяжка, бо тут не має тата, мами які піклуються про дитину, братів чи сестер, до яких можна звернутись за допомогою.

Робота вожатого в літньому таборі - це джерело дуже корисного педагогічного досвіду.

Останні два роки, повний подіями  в Україні, чимало було зроблено задля допомоги дітям в закладах опіки і піклування, дітям біженців, родинам котрі втратили в результаті АТО, дітям з прифронтових зон.  Безцінним досвідом було працювати з дітьми із прифронтової зони АТО (Краматорськ, Дружковка). Це літо, коли все тільки розпочиналось. Важко було не тільки дітям, але і дорослим. До такого ніколи не будеш готовий!!! Завдяки психологам, які проводили нам тренінги по роботі з дітьми, які опинились в такій ситуації, ми змогли зробити їхнє літо веселим та яскравим!!!